Ніколи більше! (Never again!)
29 вересня 2023 року в Україні проводиться День пам’яті жертв Бабиного Яру. Це 82-га річниця наймасовішого розстрілу в урочищі, який був здійснений нацистами 29-30 вересня 1941 року.
Бабин Яр є символом Голокосту в Україні. Під час нацистської окупації Києва в 1941–1943 рр. Бабин Яр став місцем масових розстрілів нацистами євреїв та ромів, радянських військовополонених, членів Організації українських націоналістів, душевнохворих, заручників, «саботажників», моряків Дніпровської флотилії, порушників комендантської години та ін. Пік розстрілів припав на 29-30 вересня, коли зондеркомандою 4а айнзатцгрупи С під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля за участі 45-го і 303-го батальйонів німецької поліції було вбито 33 771 особа. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. У червні 1942 р. почав діяти Сирецький концтабір, створений німецькою окупаційною владою на північному заході Києва у районі Сирця. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Усього впродовж двох років у Бабиному Яру було розстріляно близько 100 тис. осіб, 2/3 з яких склали євреї.
Вперше жертв Бабиного Яру вшанували лише в 1991 році. Радянська влада тривалий час намагалась замовчувати трагедію Бабиного Яру. Була навіть спроба його знищити, заливши пульпою з цегельних заводів. Це призвело до Куренівської катастрофи 1961 р.: пульпа прорвала дамбу та залила житлові будинки й трамвайне депо ім. Красіна. Кількість загиблих досі не встановлена. І лише після стихійного мітингу з нагоди 25-х роковин початку розстрілів – 29 вересня 1966 р. – про трагедію Бабиного Яру почали говорити на державному рівні. Зрештою, у 1976 р. влада встановила тут пам’ятник «Радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру».
28 і 29 вересня 2023 року в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті були проведені проблемні лекції на тему «Бабин Яр: історія страшної трагедії» для студентів різних спеціальностей.
У вступному слові ректор університету, проф. Ярослав Кічук зауважив, що «масовий розстріл мирного населення, скоєний 82 роки тому нацистськими військами у Бабиному Яру, був жахливим свідомим злочином, знищенням людей за національною ознакою. Ця трагедія – наслідок людської інтолерантності та жорстокості. Спогад про цю сторінку історії служить нам згадкою про важливість поваги до людини, незалежно від її походження, віросповідання чи переконань. Окрім того, трагедія Бабиного Яру нагадує нам про необхідність збереження миру, якою так часто нехтують країни-агресори, піддаючи неймовірній жорстокості невинних людей».
Теоретична складова лекції супроводжувалася презентаційними додатками. Зокрема, увазі здобувачів вищої освіти було запропоновано до перегляду документальні фільми від Українського інституту національної пам’яті. Незважаючи на безперечно травматичний контекст представлених матеріалів, студенти долучились до активного обговорення: доповнювали, розмірковували про наслідки, говорили про нагальну необхідність усвідомлення уроків таких загальнолюдських трагедій.
Голокост став поворотною точкою в історії людства, після якої цивілізований світ проголосив принцип «Ніколи більше!» («Never again!»). Саме ця теза має стати життєвим гаслом для кожної спільноти, представників будь-якої нації, раси, релігії. Запровадження геноцидної системи знищення – це злочин, котрий підриває гуманістичні принципи існування людства.
Усвідомлення трагедії єврейського народу в роки Другої світової війни та власних моральних цінностей допоможе українцям сформувати суспільство, в якому такі проблеми будуть просто недопустимі. Повага до інших народів, толерантність є основою розбудови справжнього громадянського суспільства, а історична пам’ять є основою самоідентифікації.
Н. Гончарова, завідувачка кафедри історії та методики її навчання
