Делегація Ізмаїльського державного гуманітарного університету відвідала Стамбул
З 2019 року Ізмаїльський державний гуманітарний університет співпрацює зі Стамбульським фондом науки і культури.
Стамбульський фонд науки і культури було засновано у 1979 році як неурядову благодійну організацію, місія якої полягає в організації культурної та наукової діяльності на благо людства, підтримуючи активістів у цій сфері діяльності на національному та міжнародному рівнях.
В межах співпраці делегація Ізмаїльського державного гуманітарного університету відвідала столицю трьох імперій – місто Стамбул.
Місто Стамбул було засновано давніми мегарцями в 659 р. до н.е. на чолі з Бізасом (Бізантом), на честь якого місто отримало назву Візантій. У 324 році Костянтин Великий розпочав будівництво на місці Візантія «Нового Риму» (місто розташовано на сімох пагорбах, як і Рим), а у 330 році місто змінило назву на Константинополь та стало столицею Римської імперії. В 395 році після смерті імператора Феодосія I Римська імперія поділилася на Західну та Східну (Візантійську) імперії, столицею якої був Константинополь. В 1054 році, після розколу християнської церкви, Константинополь стає столицею всього православного світу. В 1453 році місто було взято військами османського султана Мехмеда Завойовника та стає столицею Османської імперії. Самі турки називали його на свій лад – Стамбул, проте офіційно місто не перейменовували і навіть в документах фігурувала назва Константинополь. Офіційне перейменування міста у Стамбул відбулося лише у 1930 році.
За час існування міста ним керували 10 римських імператорів, понад 80 візантійських правителів та 30 османських султанів. Унікальність міста полягає в його незвичному географічному положенні – Стамбул розташовано на двох континентах: протока Босфор поділяє місто на європейську та азійську частини.
Делегація університету ознайомилася з культовими спорудами у районі Фатіх, зокрема, відвідали Блакитну мечеть – одну з найбільших та найгарніших мечетей Стамбула, найвидатнішу пам’ятку ісламської та світової архітектури; мечеть Ая-Софія (Собор Святої Софії у Стамбулі) – цю споруду вважають світовим культурним надбанням, вона належить до спадщини ЮНЕСКО; палац Топкапи – головний палац Османської імперії до середини XIX століття, а також відвідали медресе.
Медресе – мульманська середня або вища духовна школа, в якій викладали 1-й, 2-й або всі 4 мазхаби (толки) канонічного права. Медресе в імперії Османа, як правило, будувалися у складі кюліє – релігійно-соціальних комплексів, що включали мечеть, школи, бібліотеки, лікарні, дервіські обителі і т.п. У просторовому вирішенні переважно використовувався айванний тип у вигляді замкненої споруди з 3–4-ма айванами навколо внутрішнього двору, розташованими по центральних поперечній і повздовжній осях. Айвани використовувались у якості зимових і літніх аудиторій. По боках знаходилися худжри для студентів і викладачів, мечеть, деякі учбові й господарські приміщення. Протягом X століття медресе стали самостійними установами, відмінними від мечетей, що допомогло створити новий тип освіти. В результаті ці медресе стали центрами релігійного та світського навчання, а також місцями, де чиновники здобували освіту відповідно до положень ортодоксального ісламу. Освітня стратифікація була прямим результатом появи цих медресе. Вони забезпечували вищу релігійну та світську освіту, а початкова освіта забезпечувалася мактабами.
Викладачі Ізмаїльського державного гуманітарного університету мали можливість відвідати Медресе Гази Атік Алі-паші (1497 р.), Медресе Рустема-паші (1551).
Під час стажування професорсько-викладацького складу ІДГУ прослухав ряд лекцій на тему «Інноваційні методи виховання та розвитку мислення у студентів», які провів професор Ататюркського університету Abdulhak Halim Ulas (Халим Улаш). Також професором було представлено освітній проєкт Гарвардського університету «Project Zero», до якого було запропоновано долучитися викладачів ІДГУ.
Project Zero – це дослідницька група ентузіастів Гарвардського університету, які займаються проведенням наукових досліджень, присвячених питанням освіти, мислення, навчання та творчості. Звісно, в умовах глобалізації сучасного суспільства та швидкого темпу розвитку освітньої системи виникає необхідність перегляду практичних та теоретичних підходів до змісту освіти та професійної підготовки викладачів, тому запровадження інноваційних підходів до навчання майбутніх спеціалістів є одним з пріоритетних напрямів реформування освіти.
Протягом лекцій професора Халима Улаша були надані детальні рекомендації для викладачів щодо створення атмосфери мислення та дискусії в аудиторії. У заключній частині лектор наголосив, що під час викладання викладач повинен зосередитися на його унікальній місії – максимальному розвитку мислення, необхідністю ставити питання «Чому?», а не тільки «Що?» і «Як?».
У теплій та суто академічній атмосфері відбулась зустріч нашої делегації 4 травня із ректоратом Стамбульського університету «Üsküdar University» (http://uskudar.edu.tr). Це не лише потужний заклад вищої освіти, а й той, що впевнено крокує у майбутнє. У цьому ми переконалися щонайперше з урочистою зустрічі з ректором університету – докторкою психологічних наук, професоркою Nevzat Tarhan (авторкою фундаментальних праць із проблематики усвідомленого батьківства («Conscious family), самоцінності дослідницької діяльності особистості (Faith in the laboratory) та ін. На урочистостях були присутні не лише проректори, декани факультетів, завідувачі випускових кафедр, керівники міжнародного відділу й численних центрів щодо надання освітніх послуг, а й представники сенату студентства. У привітальному слові, зокрема, ректора були висловлені щирі побажання до співпраці з нашим університетом за усіма напрямками діяльності сучасного амбітного університету, який вибудовує стратегію за такими принципами: науковість, академічна незалежність, міждисциплінарна методика викладання, підтримка студентів.
Професор Ільхам Мірадж провів екскурсію по навчальному закладу, ознайомив з його історією.
Університет Ускудар (Üsküdar University) був заснований у 2011 році під назвою «Перший тематичний університет Туреччини, з метою виховання людей, які творять наукові рішення нового покоління для основних проблем та потреб людства, особливо в галузі поведінкових наук та здоров’я, і для тих, хто поважає навколишнє середовище та природи».
Наші викладачі були ознайомлені з різними факультетами (інженерії та природничих наук, медичних наук, комунікаційних досліджень, аспірантурою). Плідним виявилось неформальне спілкування з представниками студентського самоврядування відносно організації активного дозвілля студентів, екологічно спрямованих дій навколо проблематики озера Еймир, «кампусного буття» тощо. Зворушливою була зустріч із нашими співвітчизниками, які навчаються в цьому університеті – Софією Гордієнко і Владою Нєдєвою.
Відбувся конструктивний діалог із керівниками кафедр – іноземної філології та заступником декана української та іноземної філології ІДГУ (доц. Олейніковою Г.О); керівниками лабораторій та центрів відносно спільних наукових проєктів (доц. Шикиринська О.Б.), реалізації ідей інклюзивної освіти (доц. Звєковою В.К.), пріоритетності полікультурної проблематики спільних досліджень та публікацій (проф. Рашидов С.Ф.), здоров’язберігаючого дозвілля, олімпійської освіти й публікаційної активності у «scopus» них виданнях університету Ускюдар (проф. Кічук Н.В.) й стратегії розвитку інженерного факультету цього вишу (доц. Мізюк В.А.) та най болючих питань сучасності, пов’язаних із психологічною культурою особистості в умовах турбулентності (доц. Мазоха І.С.) й проблематики історико-культурної освіченості (Крюченкова Н.О.).
Окрім світлин на згадку маємо сподівання на подальше зміцнення творчих зв’язків. У цьому плані маємо надзвичайно сприятливі обставини – багатовекторна співпраця зі стамбульським фондом науки й культури (Istanbul Foundation for science and Culture), в особі не лише його президента, а й колеги – доктора фізико-математичних наук, професора Ільхамом Мірадж. Отже, тримаємо освітянський стрій.
