Схилім перед солдатами чоло
І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.
В. Симоненко.
У ці травневі дні, коли наближається День Перемоги, кожен з нас намагається уявити події воєнного лихоліття, весь той жах і страждання, які принесла Друга світова війна, пройнятися болем і сумом катастрофи ХХ століття.
Для України ця війна стала національним горем, що забрало найкращих синів і дочок, ненароджене покоління, залишило скалічені тіла та душі…
Сьогодні ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув на військових фронтах, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо. Пам’ятаємо і шануємо ветеранів, які вистояли в нещадних жорнах війни, не скорилися перед обличчям смерті і присвятили свій життєвий шлях створенню мирного суспільства.
До таких світлих постатей належить Олександр Андрійович Зарудняк – ветеран Другої світової війни, патріарх факультету української філології та соціальних наук, всебічно освічений гуманітарій, блискучий промовець та Педагог від Бога.
О. А. Зарудняк з честю та мужністю пройшов фронти солдатом на передовій, винісши із воєнного полум’я чистоту душі, доброту серця та гуманістичні устремління. За героїзм та жертовність Олександр Андрійович був нагороджений орденами та десятками медалей: «Вітчизняної війни І ступеню», «Богдана Хмельницького», «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною», «Двадцять років Перемоги», «Тридцять років Перемоги», «Сорок років Перемоги», «П’ятдесят років Перемоги», «Шістдесят років Перемоги». Та понад усіма цими нагородами О. А. Зарудняка вивищується головна Божа нагорода – МИСТЕЦТВО БУТИ ЛЮДИНОЮ.
Низько вклоняємось і дякуємо людині, закоханій у свою рідну Землю, красу Слова й Духу!
На пошану О. А. Зарудняка та всіх ветеранів нашого вишу, міста, й усієї країни студенти-філологи підготували поетичний відеокалейдоскоп, який символізує неперервний зв’язок поколінь та невмирущу пам’ять.
доц. Соколова А. В.,
студентка ІІІ к., 34 гр. Лисицька Уляна